Словник термінів: номер телефону та SMS-підтвердження
Цей словник пояснює терміни, які трапляються, коли ви підтверджуєте акаунти через телефон, обираєте номер або платите стейблкоїнами. Кожне визначення коротке й нейтральне, тож ви можете швидко з'ясувати значення слова, перш ніж обрати номер чи розбиратися з кодом.
Одноразовий пароль (OTP, one-time password)
Код, дійсний для одного входу чи дії, який зазвичай перестає діяти через кілька хвилин. OTP часто надсилають через SMS, голосовий дзвінок чи email або генерують у застосунку-автентифікаторі.
Двофакторна автентифікація (2FA, two-factor authentication)
Спосіб входу, що вимагає двох різних видів підтвердження — зазвичай пароля й коду, надісланого SMS або згенерованого застосунком. Так акаунт складніше захопити, навіть якщо пароль потрапив у мережу.
Код підтвердження (verification code)
Короткий код, зазвичай від 4 до 8 символів, який надсилають, щоб підтвердити, що ви керуєте номером телефону чи адресою email. Застосунки надсилають його під час реєстрації, входу з нового пристрою або перед важливими змінами.
SMS (Short Message Service)
Стандартна служба текстових повідомлень у мобільних мережах. Одне SMS вміщує до 160 латинських символів або менше, якщо використовуються інші алфавіти чи емодзі; довші тексти розбиваються на частини й знову з'єднуються.
Голосове підтвердження (voice verification)
Спосіб доставки коду підтвердження автоматичним телефонним дзвінком, під час якого код зачитується вголос. Його часто пропонують як альтернативу, коли SMS не надходить.
Flash call (підтвердження дзвінком-скиданням)
Метод підтвердження, коли сервіс здійснює дуже короткий дзвінок на ваш номер і перевіряє номер, з якого дзвонили, або його частину, замість надсилання SMS. Дзвінок зазвичай обривається, перш ніж ви встигнете відповісти.
SIM-картка (SIM, Subscriber Identity Module)
Чип або картка, що ідентифікує абонента в мобільній мережі й пов'язує пристрій із номером телефону. Традиційні SIM — це знімні фізичні картки.
eSIM
Вбудована SIM, інтегрована в пристрій, яка налаштовується завантаженням профілю, а не вставлянням картки. Виконує ту саму функцію, що й фізична SIM.
Мобільний номер (mobile number)
Номер телефону з діапазону, який національний план нумерації відводить для мобільних послуг. Мобільні номери можуть приймати SMS і дзвінки, і саме такий тип більшість застосунків очікує для підтвердження.
Стаціонарний номер (landline)
Номер фіксованого телефонного зв'язку, прив'язаний до місця. Багато стаціонарних номерів не можуть приймати SMS, тому застосунки часто не приймають їх для SMS-підтвердження.
VoIP (Voice over Internet Protocol)
Технологія, що передає телефонні дзвінки через інтернет. VoIP-номери видаються для сервісів інтернет-телефонії і часто беруться з немобільних діапазонів, які деякі застосунки обмежують для підтвердження.
Номер без VoIP (non-VoIP number)
Номер, який не класифікується як номер інтернет-телефонії, на практиці — мобільний номер із мобільного діапазону країни. Під час підтвердження такі номери зазвичай сприймаються як звичайний мобільний номер абонента.
Віртуальний номер (virtual number)
Широкий термін для номера телефону, яким користуються без окремої фізичної SIM, зазвичай через застосунок або сайт. Він може означати VoIP-номери, номери з переадресацією чи онлайн-мобільні номери, тож фактичний тип номера буває різним.
Місцевий номер (local number)
Номер, який виглядає місцевим для людей у певній країні чи регіоні, з місцевим форматом і префіксами. Клієнтам часто звичніше дзвонити на місцеві номери.
Безкоштовний номер (toll-free number)
Номер, дзвінок на який безкоштовний для того, хто телефонує, а вартість оплачує власник номера. Такі номери зазвичай не можуть приймати SMS у звичайний спосіб і використовуються переважно для обслуговування клієнтів.
DID (Direct Inward Dialing, прямий вхідний набір)
Номер телефону, що спрямовує вхідні дзвінки безпосередньо на певну лінію, внутрішній номер або систему інтернет-телефонії. Термін поширений у бізнес- і VoIP-телефонії.
MSISDN
Технічна назва повного міжнародного номера мобільної підписки, що складається з коду країни та національного номера. Саме його мережа використовує для маршрутизації дзвінків і SMS до абонента.
E.164
Міжнародний стандарт формату номерів телефону, опублікований ITU. Номер E.164 має щонайбільше 15 цифр і записується зі знаком плюс і кодом країни, наприклад +44, а далі національний номер.
Код країни (country calling code)
Префікс з 1–3 цифр, що позначає країну чи регіон під час міжнародного набору, наприклад +1 або +44. У міжнародному форматі він ставиться після знака плюс.
Префікс міжміського набору (trunk prefix)
Цифра, часто 0, яку набирають перед національним номером усередині країни, але опускають під час дзвінка з-за кордону. Наприклад, номер, який у країні записують із початковим 0, втрачає цей 0 після коду країни.
Міжнародний формат (international format)
Номер телефону, записаний зі знаком плюс, кодом країни та національним номером без префікса міжміського набору. Застосунки зазвичай очікують номери в цьому форматі або самі додають код країни.
Національний формат (national format)
Номер телефону, записаний так, як його набирають усередині країни, часто з префіксом міжміського набору й місцевими пробілами. Код країни в ньому не вказується.
Короткий номер (short code)
Короткий номер телефону, зазвичай із 4–6 цифр, який компанії використовують для масового надсилання та прийому SMS в межах однієї країни. Повідомлення з підтвердженням часто надходять саме з коротких номерів.
Довгий номер (long code)
Номер телефону стандартної довжини, що використовується для надсилання чи прийому SMS, на противагу короткому номеру. Особисті мобільні номери — це довгі номери.
Ідентифікатор відправника (Sender ID)
Ім'я або номер, що відображається як відправник SMS. Залежно від правил країни це може бути номер телефону, короткий номер або буквено-цифрова назва, наприклад бренд.
A2P SMS (application-to-person, від застосунку до людини)
Повідомлення, які програмне забезпечення надсилає людині: коди підтвердження, попередження та сповіщення. Оператори часто обробляють і фільтрують A2P-трафік інакше, ніж особисті повідомлення.
P2P SMS (person-to-person, від людини до людини)
Звичайні текстові повідомлення між двома людьми. Правила мереж для P2P-повідомлень зазвичай передбачають розмовне використання з невеликими обсягами.
SMS-шлюз (SMS gateway)
Система, що дає змогу застосункам надсилати й приймати SMS через підключення до мобільних мереж. Застосунки використовують SMS-шлюзи для доставки кодів підтвердження.
Звіт про доставку SMS (delivery report)
Статусне повідомлення, яке повертається відправнику й повідомляє, чи SMS доставлено на телефон, чи сталася помилка. Його також називають квитанцією про доставку (delivery receipt).
Оператор зв'язку (carrier)
Компанія, що керує телекомунікаційною мережею й надає послуги мобільного чи фіксованого зв'язку. Також її називають оператором або оператором мобільної мережі.
MVNO (mobile virtual network operator, віртуальний оператор мобільного зв'язку)
Постачальник мобільних послуг, який не має власної радіомережі, а користується мережею іншого оператора за угодою. Абоненти MVNO отримують звичайні мобільні номери.
Перенесення номера (number porting)
Перехід наявного номера телефону від одного провайдера до іншого зі збереженням того самого номера. Правила й терміни в різних країнах відрізняються.
Повторне використання номера (number recycling)
Практика передачі номера телефону новому абоненту після того, як попередній користувач відмовився від нього або дозволив терміну завершитися. Саме тому номери, прив'язані до важливих акаунтів, слід тримати активними або спершу відв'язувати від цих акаунтів.
Обмеження частоти запитів (rate limit)
Ліміт на те, як часто можна повторювати дію за певний період, наприклад скільки кодів можна запросити за годину. Якщо ви досягли ліміту, зазвичай доведеться зачекати, перш ніж пробувати знову.
Стейблкоїн (stablecoin)
Криптовалюта, створена для збереження стабільної вартості, зазвичай через прив'язку до валюти, як-от долар США. Стейблкоїни використовують для платежів, бо їхня ціна не коливається, як в інших криптоактивів.
USDT (Tether)
Стейблкоїн, прив'язаний до долара США, який випускає Tether. Він існує в кількох блокчейнах, тож той самий токен можна надсилати в різних мережах.
USDC (USD Coin)
Стейблкоїн, прив'язаний до долара США, який випускає Circle. Як і USDT, доступний у кількох блокчейнах.
TRC-20
Стандарт токенів у блокчейні Tron. USDT у мережі Tron — це токен TRC-20, і його треба надсилати на адресу Tron.
BEP-20
Стандарт токенів у BNB Smart Chain. Токени, надіслані як BEP-20, мають надходити на адресу в BNB Smart Chain, а не в іншій мережі.
Адреса гаманця (wallet address)
Рядок символів, що визначає, куди можна отримати криптовалюту в певному блокчейні. Адреси прив'язані до мережі, тож кошти треба надсилати в тій мережі, якій належить адреса.
Підтвердження в блокчейні (blockchain confirmation)
Момент, коли транзакцію записано в блок і прийнято мережею. Платежі зазвичай вважаються завершеними після певної кількості підтверджень.
Часті запитання
Чим відрізняються OTP і 2FA?
OTP — це одноразовий код. 2FA — спосіб входу, що поєднує два види підтвердження, і OTP — один із поширених способів надати другий.
Чим відрізняються VoIP-номери та номери без VoIP?
VoIP-номери видаються для сервісів інтернет-телефонії і часто перебувають поза мобільним діапазоном. Номери без VoIP на практиці — це мобільні номери з мобільного діапазону країни, які застосунки зазвичай вважають стандартними.
Як правильно вводити номер телефону в застосунку?
Використовуйте міжнародний формат: знак плюс, код країни та національний номер без префікса міжміського набору.
Чому деякі коди підтвердження так і не надходять?
Поширені причини — неправильний формат номера, обмеження частоти після повторних запитів, фільтрація певних типів номерів і тимчасові затримки в мережі. Часто допомагає зачекати й спробувати знову або обрати голосове підтвердження.
Чи можна надсилати USDT у будь-якій мережі?
Ні. Відправник і одержувач мають використовувати ту саму мережу, наприклад Tron (TRC-20) або BNB Smart Chain (BEP-20). Надсилання в неправильній мережі може затримати платіж або призвести до його втрати.